У 1826 році німецький хімік Отто Унфердорбен ледве не загинув. Ось як це сталось. Унфердорбен закортів добути із калій перманганату речовину, що надає солі фіолетового кольору. Розчиняючи кристали перманганату у концентрованій сульфатній кислоті, він помітив появу маслянистої зеленувато-чорної рідини та зрадів, вважаючи, що ця рідина і є "барвником" солі. Унфердорбен вирішив виділити добуту рідину перегонкою та почав нагрівання. Але несподівано пролунав сильний вибух, яке мало не коштував хіміку життя. В чому помилився Унфердорбен?

Ось таке запитання "на п'ятірочку" отримав абітурієнт хімічного факультету Харківського національного університету ім. В. Каразіна на вступному іспиті: "Чи можна із двох сильних кислот при їх змішуванні добути розчин солі?" Що він відповів?

У 1888 році французький хімік Франсуа Рауль уклав парі із другом, теж хіміком, що зможе перенести частину води із склянки з чистою водою в склянку із водним розчином солі, не піднімаючи ковпак, яким накриті обидві склянки. Склянки із водою та соляним розчином накрили ковпаком, поставили до комори та опечатали. Коли ж за тиждень двері відчинили, то побачили, що об'єм чистої води зменшився, а об'єм розчину солі, навпаки, збільшився. Друг Рауля із здивуванням вигукнув: "Що за чортівня?" Як же пояснити це дивне явище?

До блакитного водного розчину купрум(II)сульфату додали розчин лугу: утворився блакитний осад. Помилувавшись ним, до суміші додали гідроксиламін NH₂OH, що спричинило переродження осаду на цегляно-червоний. Його відділили від розчину, промили водою та обробили розведеною сульфатною кислотою. Як не дивно, осад не зник, а навпаки, ніби став ще більш червоним! При цьому розчин сульфатної кислоти набув блакитного забарвлення. Що це за перетворення?

Щоб продемонструвати ефектний дослід - виверження фератного вулкану, змішують 1 г залізної пудри із 2 г сухого калій нітрату, попередньо подрібненого в ступці. Суміш переносять у поглиблення гірки, зробленої із 4-5 столових ложек сухого річного піску, змочують етанолом та підпалюють. Починається бурхлива реакція із виділенням іскор, буроватого диму й великої кількості теплоти - майже повна картина вулканічної діяльності. Якщо утворений таким чином після закінчення реакції твердий залишок помістити в склянку із холодною водою, утвориться червоно-фіалковий розчин, при підкисленні якого відбувається виділення молекулярного кисню. Запишіть, будь-ласка, рівняння всіх згаданих вище реакцій.

Як відомо, утворення амальгами - властивість, що притаманна багатьом металам. Але зараз мова піде не про метал. У скляний циліндр, який поставили на фарфорову тарілку, наливають до половини його висоти концентрований розчин амоній хлориду. До розчину додають 10-15 г рідкої амальгами натрію (Na, Hg). Тієї ж миті починається хімічна реакція, що супроводжується спіненням амальгами, а пориста сіра маса ртуті, що утворюється при цьому, виповзає із циліндра на тарілку. Поясніть побачений дослід. Складіть відповідні рівняння хімічних перетворень.

У 1827 році німецький хімік Ейльгард Мітчерліх здійснював черговий свій дослід, добуваючи сполуки елемента Селену. Мітчерліх додав до водного розчину селенітної кислоти H₂SeO₃ гідроген пероксид H₂O₂, а після випаровування та охолодження отриманої суміші добув безбарвні кристали невідомої речовини. Ці кристали виявилися досить легкоплавкими. Коли у розплав нової речовини випадково виронили вуглинку С, вона спалахнула яскравим полум`ям та швидко згоріла. Потім дав течу лабораторний тигель із золота, в якому знаходився розплав. Мітчерліх припинив дослід та розчинив у воді те, що залишилось у тиглі. Хімічний аналіз добутого розчину показав наявність елементів Селену та Ауруму, а також...селенітної кислоти. "Значить реакція із гідроген пероксидом відбулась не до кінця? А як у розчині опинився Аурум?" Допоможіть ученому зрозуміти результати досліду. 

Часом, дивні хімічні перетворення відбуваються із найбільш буденними предметами і речовинами... Візьмемо алюмінієву ложку та ретельно очистимо її дрібнозернистим наждаком. Знежиримо її невеликою кількістю ацетону (СН₃)₂СО. Після цього зануримо ложку на декілька секунд у розчин меркурій(II)нітрату, що містить у 100 мл води 3,3 г солі. Щойно поверхня алюмінію у розчині стане сірою, виймаємо ложку, промиваємо дистильованою водою, сушимо та промокаємо (не витираємо) фільтрувальним папером. На наших очах почнеться справжнє диво: металічна ложка поступово буде перетворюватися на білі пухнасті пластівці, і незабаром від неї залишитья лише сірувата купка "попелу". Поясніть цей дослід, наводячи відповідні хімічні рівняння.
 

Відомо, що золото реагує із натрій цианідом у водному розчині в присутності кисню, перетворюючись у міцний комплекс - натрій дицианоаурат(I) Na[Au(CN)₂]:

4Au + 8NaCN + 2H₂O + O₂ = 4Na[Au(CN)₂] + 4NaOH

Після подрібнення золотоносну руду розчиняють у розчині натрій цианіду, одночасно продуваючи повітря, і отримують розчин Na[Au(CN)₂]. До добутого розчину додають надлишок цинкового пилу. Цинк - відіграє роль сильного відновника, а реакція...

2Na[Au(CN)₂] + Zn = Na₂[Zn(CN)₄] + 2Au

...відбувається майже миттєво. Суміш золотого порошку та надлишку цинкового пилу обробляють розведеною соляною кислотою, яка хімічно розчиняє цинк. Добутий таким чином та промитий водою осад і є чистим золотом. У 1844 році цей спосіб отримання золота і ... Читати далі...

Деякий хімік, наслідуючи Пушкіну, завів собі "сердолікову" каблучку і весь час носив її на вказівному пальці, не знімаючи цей талісман навіть під час роботи в лабораторії. Одного разу, йому довелось досліджувати властивості блідо-жовтої, димлячої на повітрі рідини складу BrE₃ (E - неметалічний елемент). Так сталось, що каблучка-талісман зісковзнула із пальця та впала у досліджувальну рідину. Вона бурхливо спінилась, а каблучка - і камінь-сердолік, і срібна оправа - швидко розчинилася. Як пояснити те, що відбулося?